Сторінка для батьків

Про булінг

Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» - задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Характерною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі відсутній. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху додому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.  

Булінг в Україні

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні, так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
                                         Жертви та ініціатори булінгу

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.

Найчастіше цькування ініціюють надмірно агресивні діти, які люблять домінувати, бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значимість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є в їхніх сім'ях.

Зазвичай в якості об'єкта знущань (жертви) булінґу обираються ті, в кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна приналежність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

·         Фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.  

·         Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.

·         Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту.

·         Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

·         Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.

·         Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).

·         Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

·         Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні. 

·         Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.

·         Слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report 49% підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, прагнуть принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

·         Словесні образи, глузування, обзивання, погрози.

·         Образливі жести або дії, наприклад, плювки.

·         Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити.

·         Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот.

·         Вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

·         Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження).

·         Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі в чатах і т.д.), розпускання чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати в групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) та електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70% знущання відбувається словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення.

Сьогодні набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції - почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

·         неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

·         негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;

·         неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

·         девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Що можуть зробити батьки

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Але якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу то скажіть дитині:

·         Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви цілковито на її боці).

·         Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

·         Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

·         Таке може трапитись з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи інший момент свого життя).

·         Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись за допомогою).

·         Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не вирішила проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.  

09 березня відбулися батьківські збори у 8-Б класі

Серед питань,розглянутих під час зборів, прозвучала інформація важлива для батьків.

Пропоную ще раз переглянути її

http://apostrophe.ua/article/society/2017-02-16/50-dney-na-samoubiystvo-kak-uberech-rebenka-ot-opasnyih-onlayn-igr/10298

«Синій кит»: як врятувати дитину від самогубства через онлайн-гру

"Синій кит"  - онлайн-гра, яка доводить підлітків до суїциду, добралася і до України. Гра починається, коли дитина добровільно вступає в деяку Інтернет-спільноту. Куратори пропонують їй виконувати завдання (наприклад, зробити порізи на своєму тілі) і надати докази у вигляді фото або відео. І хоча відмова від виконання дій на початкових етапах гри загрожує тільки виключенням з неї, то до її кінця куратори вже не дають кинути гру, погрожуючи самій дитині і членам її сім'ї. Тривалість проходження гри в середньому - 50 днів, а кінцевий результат - самогубство. Підліток, який бере участь в такій грі, ретельно приховує дії від оточуючих, тому батьки не завжди встигають помітити, що з їхньою дитиною щось не так. Що ж важливо знати, щоб уберегти своє чадо від участі в смертельно небезпечній грі, розповідає психолог Дар'я Отич для сайту «Апосторф».

Чого не варто робити батькам

1. Влаштовувати перевірки і огляди - дитина тільки закриється і навчиться краще приховувати свої дії. Підлітку потрібна своя територія, приватне життя. Онлайн-розмови - це саме інтимне, що може бути у нього, тому батьки не мають права їх читати. Вторгаючись в особистий простір дитини, дорослий виявляє свою неповагу і неприйняття підлітка як повноцінно функціонуючу людину.

2. Забороняти спілкування в соціальних мережах. Саме онлайн проходить значна частина життя дитини, і вона буде не готова з нею розлучитися. Щоб продовжити спілкування, підліток може потайки заходити в Інтернет. Це привчить його обманювати. Якщо ж дитина дуже слухняна і не буде порушувати заборону - то розуміння, що віртуальне життя друзів проходить повз - зробить підлітка нещасним.

3. Лаяти дитину і кричати на неї. Краще викласти переживання спокійно, називаючи почуття і стани, що відчувають батьки. Це задовольнить потребу підлітка в "глибокому" і розуміючому спілкуванні, дозволить налагодити контакт, розібратися в ситуації і зрозуміти позицію дорослого. Крім того, промовляючи свої стани, дорослий показує, яким чином він регулює свої емоції, що дозволить підлітку навчитися робити те ж саме.

4. Тиснути на підлітка. Не варто очікувати від дитини, що вона повинна відповідати очікуванням батьків. Важливо пояснити їй, що навіть якщо підліток не буде підходити під всі критерії успішної людини, батьки все одно люблять його і готові підтримати.

5. Порівнювати з іншими. Порівнюючи підлітка з іншими, дорослі відкидають його таким, яким він є. Це порушує самоідентичність підлітка (я не такий, як треба) і розвиває в ньому відчуття самотності, непотрібності і своєї неповноцінності.

6. Лякати невідомістю (фрази типу "тільки спробуй"). Незрозумілі покарання розвивають фантазії на тему "що ж це могло б бути". Такі фрази посилюють тривогу, що може стати для дитини нестерпним (і спровокувати небажані дії). Якщо ж після скоєння заборонених дій покарання дитини виявилося занадто незначним або й не було взагалі - то батьки втрачають авторитет.

7. Ігнорувати маніпулятивні фрази дитини на тему його смерті ("краще б я помер...", "що б ви сказали на моїх похоронах?" і т.д.). Дуже важливо, щоб дорослі говорили про смерть з дитиною: про те, що вона може бути жахлива, некрасива, що чекає людину після неї (залежно від релігійної приналежності сім'ї). Така тема бесіди змусить задуматися про смерть і побачити її не тільки своїми очима. Звичайно, не варто з подібними розмовами перестаратися - вони налякають дитину. Але саме таким чином підкріплюється страх смерті.

Що можна робити батькам

1. Поговорити про подібні спільноти в Інтернеті. Пояснити, що підлітками маніпулюють інші люди, які переслідують свої цілі. Проблеми дитини для кураторів гри не важливі.

2. Створити можливість для підлітка звернутися за допомогою. Важливо, щоб дитина розуміла, що є цілий ряд дорослих, які можуть допомогти йому - батьки, вчитель, шкільний психолог, працівник соціальної служби, телефон довіри або священик (якщо сім'я віруюча) та ін.

3. Не залишати дитину наодинці з її проблемами. Цікавлячись її життям, батьки показують свою любов і турботу. Обговорюючи ситуацію з дитиною, дорослий вчить дивитися на неї з різних сторін, що сприяє її ефективному вирішенню. Батьки вже були в підлітковому віці і мають досвід вирішення деяких труднощів. Але не варто перетворювати бесіду в монолог "А в наш час...".

4. Описати свої почуття. Таким чином дорослий покаже, як йому важлива дитина і її внутрішній світ. Обмін емоціями дозволить встановити контакт і зорієнтуватися підлітку у ситуації, що виникла.

5. Знати цінності дитини. Для цього цілком достатньо просто поговорити про них. Можна розпитати дитину про те, що її хвилює, ким хоче стати, чого досягти і що б вона хотіла отримати в результаті рішення своїх проблем. Вводити нові цінності слід дуже акуратно, без натиску, не висміюючи, а обережно переконуючи підлітка в їх необхідності.

6. Вміти попросити вибачення, якщо неправі. Цим дорослий покаже, що поважає почуття дитини, а також дає і їй право на помилку. Адже ідеальних людей немає.

Звичайно, інтереси підлітків змінюються досить швидко і увага до подібних онлайн-ігор незабаром спаде, але важливо пам'ятати, що участь батьків у житті своїх дітей може захистити їх від чималої кількості небезпек.

Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства — це багатосторонній міжнародний договір Ради Європи, яким країни погоджуються кримінально переслідувати певні форми сексуального насильства над дітьми. Це перша міжнародна угода, яка торкається питання сексуального насильства над дітьми, яке відбувається вдома чи в сім'ї.

Ця ініціатива Ради Європи стане завершенням кампанії «Один із п'яти». Для попередження ситуацій насильства вкрай важливо відкрито обговорювати проблему, проводити відповідне навчання фахівців, здійснювати просвітницьку діяльність серед батьків та дітей.

Основними завданнями Європейського дня захисту дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації є:

     - підвищення рівня обізнаності суспільства про проблему сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей; 

-                          сприяння відкритої дискусії щодо питань попередження сексуального насильства та захисту дітей;

Проблема сексуального насильства над дітьми та сексуальна експлуатація дітей є проблемою прихованою, є серйозним порушенням прав дитини та має довготривалі і руйнівні наслідки на все життя .

Надзвичайно важко встановити кількість потерпілих дітей. За оціночними даними Ради Європи кожна п'ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. У понад 80% таких випадків злочинець є знайомою для дитини людиною. Часто засоби інформації висвітлюючи історії про дітей, які зазнали насильства, були викрадені чи навіть вбиті, описують злочинців-незнайомців, але важливо знати, що такі злочини не є типовими. Особи, які скоюють сексуальне насильство над дітьми, у 8 випадках із 10 (за даними NSPCC) зазвичай є добре знайомими людьми для дитини. Це можуть бути члени сім‘ї, друзі, сусіди. Деякі з них працюють на посадах, що передбачають постійний контакт з дітьми, деякі мають авторитетні позиції та користуються довірою і повагою серед інших дорослих. У випадку, коли агресор є близьким родичем, дитина може не розповідати про насильство аж допоки не стане дорослою. А може не розповісти ніколи.

В чому ж полягає суть проблеми ?

Сексуальні посягання відносно дитини включають в себе форми як фізичного, так і психічного насильства. Поняття «інцест» використовується в тих випадках посягань, коли відбувається кровозмішення.

До сексуального посягання відносять і сексуальну експансію щодо дітей та підлітків, наприклад використання їх в дитячій порнографії.

Суть сексуальної травми :

           -  ненормальне сексуальне переживання;

           - сексуальні дії, в які втягуються діти і підлітки, що перебувають в положенні залежності, не дозрілі ще за своїм розвитком для повного усвідомлення ситуації і відповідно не можуть дати свою згоду на ці домагання;

           -  фізичні або психічні посягання на сексуальну недоторканність дитини;

           - переслідування з натяками на секс, виставлення напоказ їх статевих органів, сексуальні ласки, участь або присутність дитини при порнографічних фото або відео зйомках, участь його в акті онанізму або безпосередньо статевому акті .

Сексуальне насильство

Не існує якихось особливих психічних симптомів, пов'язаних саме з сексуальним посяганням, але часто відзначаються депресія, спроби самогубства, інші форми саморуйнівної поведінки, вживання наркотиків, проституція, анорексія, булімія і т. д.

Непрямі ознаки сексуального насильства

            - нічні кошмари, зміст яких завжди однаковий;

            - небажання згадувати і розповідати іншим про ці епізоди дитинства;

            - відчуття депресії, страху, виникнення шкідливих звичок. Ці симптоми характерні більше для  жінок, аніж  чоловіків, які піддавалися в дитинстві сексуальним зазіханням;

            -  розвиток у хлопчиків, що піддавалися насильству, невпевненості у своїй статевій приналежності, що під час дорослішання може привести до зайвої агресивності, за допомогою якої вони намагатимуться самоствердитися. В зрілому віці у них нерідкі проблеми в області сексуальних відносин – 20-50% з них самі скоюють розпусні дії відносно дітей.

Особливості відносин між учасниками

У дитини склалися хороші відносини з такою людиною, він відчуває, що його люблять, і не уявляє, що з ним можуть так погано вчинити. Про багато випадків не заявляють (згідно з підрахунками, поліція дізнається лише про 10%).

Вік жертв сексуального насильства

Сексуальні посягання відносно дівчаток трапляються найчастіше в 8 - 11 років щодо хлопчиків трохи пізніше. При інцесті вони тривають  протягом кількох років.

  Шість груп ризику для дітей:

1.     Діти жінок, з якими жорстоко поводяться вдома.

2.     Діти жінок, які самі були жертвами жорстокого фізичного та / або сексуального поводження в дитинстві.

3.     Онуки бабусь / дідусів, які здійснювали сексуальне посягання щодо своїх або чужих дітей.

4.     Діти з сімей з неясними віковими межами між поколіннями і де батьки перебувають в жорсткій залежності один від одного.

5.     Брати / сестри дитини, яку сексуально використовують.

6.     Діти-інваліди з порушеннями розвитку або ще якось відрізняються від інших дітей.

Діти, які пережили сексуальну травму:

            - відчувають, що це погано, намагаються передати суть того, що сталося словами, поведінкою;  

            - важко ідуть на контакт, потребують  особливої чуйності;

            - нічого не розповідають,  соромляться того, що сталося, відчувають страх, думають, що, можливо, вони одні з такими проблемами.; 

             - намагаються  обіграти  ситуацію, в яку потрапили: одні вважають, що душа відлітає з тіла, коли це трапляється,  інші переконують себе в тому, що це поганий сон,  треті - що все сталося не з ними, а з кимось іншим.

  Синдром пристосування

Реакції  дітей на сексуальну травму об'єднали в так званий синдром пристосування. Дитина розуміє, що сексуальний контакт повинен триматися в таємниці, що вона безпорадна по відношенню до дорослого. Не отримуючи своєчасно допомоги, дитина змушена змиритися з подальшими посяганнями. Якщо дитина через тривалий час розповість про ситуацію близьким або властям, велика ймовірність, що їй не повірять. В такому випадку вона найчастіше бере свої слова назад, що також розглядається, як підтвердження обману.

Симптоми залежать насамперед від віку дитини, рівня розвитку, відносин з кривдником, типу сексуальних дій, їх тривалості. Формується «синдром постсексуальної дії» - у дитини можуть бути які завгодно порушення поведінки.

  Симптоми після сексуального насильства

У молодших школярів часто спостерігається регресивний стан  поведінки, наприклад, вони можуть почати мочитися в ліжко, смоктати палець. У них може виникнути страх перед чоловіками.

Вони можуть стати примхливими, боятися темряви, відмовлятися спати на самоті. У деяких проявляється надмірний інтерес до сексу, сексуальних ігор, що може призвести до того, що їм не дозволять грати з іншими дітьми.

 Однак слід нагадати, що підвищений сексуальний інтерес можуть проявляти і деякі діти з психічними порушеннями, наприклад з аутизмом, розумовою відсталістю, біполярним розладом, психозом!

У школярів середніх класів, які пережили сексуальне насильство, спостерігається зниження концентрації уваги і, як наслідок, успішності . У них також можуть бути порушення сну, нічні кошмари, фобії. У них часто виявляються і такі психосоматичні симптоми, як біль у животі, в горлі, головний біль.

Почуття  сорому і страх показати своє тіло, може призвести до відмови від участі в заняттях спортом або обстеження у шкільного лікаря. Через цей страх діти відгороджуються від товаришів.  

Підлітки, які не наважуються розповісти про все це, втрачають віру в себе.  Можуть проявлятися саморуйнівна поведінка,  шкідливі звички.

Сексуальні посягання вважаються найчастішою причиною того, що дівчатка тікають з дому.

Багато  з них потім займаються проституцією. З опитувань повій з'ясовується, що  70-100% з них піддалися сексуальному насильству в дитинстві. Для деяких дівчат це був єдиний спосіб отримати тепло і увагу.

Проте, бувають інші реакції : блокування своїх почуттів, заглиблення у депресію, що часто призводить до самогубства. Деякі дівчатка-підлітки відмовляються адекватно сприймати своє тіло, відхиляють все, що пов'язано з сексом, сильно худнуть або товстіють, щоб приховати жіночі форми. Трапляються істеричні реакції - непритомність, паралічі.

Часто підлітки, щоб зробити психічну біль відчутною, наносять собі каліцтва, кусають себе, щипають. У хлопчиків, які пережили сексуальне насильство, як показують досвід і проведені дослідження, найчастіше спостерігається реакція у вигляді ексгібіціонізму, сексуально зухвалої поведінки до і в період статевого дозрівання.

 Причини формування тяжкості симптомів:

           - тривалість насильства;

           - відношення між дитиною і насильником;

           - наявність в насильстві агресивності;

           - вік винуватця.

  Вважається, що ті, хто відчуває посягання в родині, реагують найсильніше – 5% з них мають постійні проблеми. Ті, хто піддаються нападкам з боку людей, не набагато старших , реагують не так сильно, як у випадку, якщо це людина віком батьків.

Фізичні ознаки насильства

  Це може бути: набряк, припухлість статевих органів, через що дитині важко сидіти; свербіж; синці, пошкодження статевих органів, кровотечі; дрібні тріщини навколо ануса, що можна побачити у жертв інцесту, які піддавалися цьому тривалий час.

  Можна також побачити кондиломи -  захворювання, яке у дорослих передається статевим шляхом.  Кондиломи статевих органів у дітей в більшості випадків дають привід до ретельного з'ясування можливого сексуального посягання. За допомогою аналізів можна виявити сперму, інфекції (гонорею і хламідіоз).

Особливості ґвалтівників

Винуватці  насильства вибудовують сильний психологічний захист -  навіть собі не зізнаються в тому, що скоїли якесь посягання.

Кожен визнає вину частково, заперечуючи бажання і те, що був ініціатором, відхиляє деякі скарги або тип посягання і не вважає, що все це шкодило дитині. Такі люди часто стверджують, що не мають уявлення, про що йде мова, що дитина бреше.

Насильник найчастіше не відчуває почуття провини, а звинувачує матір або стверджує, що дівчинка сама його спокушала. Він може також сказати, що виною всьому було сильне алкогольне сп'яніння, може навіть поставити собі в заслугу, що нібито вів дівчинку у світ сексу, стимулюючи розвиток дитини.

У 90% випадків винуватець зазвичай не злочинець, не антисоціальний тип і не психічно хвора людина.  Це схильні до усамітнення чоловіки, яким важко працювати з будь-ким,  вони не можуть зав'язати постійний чуттєвий контакт,  погано контролюють імпульси, погано переносять розчарування. Вони завжди відчувають себе самотніми, відчувають глибоке почуття неповноцінності, часто психологічно незрілі. Значна частина таких чоловіків ( від 30 до 75%) піддавалася сексуальним зазіханням в дитинстві.

Варто пам’ятати ще одну важливу річ. Незважаючи на доволі розповсюджений міф, що про сексуальні зазіхання навмисно брешуть, ґрунтовні дослідження доводять протилежне: із 10 000 дітей, з приводу яких були заяви про посягання, брехали  лише дві дівчинки-підлітка!

То ж будьте уважні до своїх дітей, вмійте їх вислухати, почути, допомогти у вирішені їх дитячих проблем - навіть якщо вони видаються вам несуттєвими, дріб’язковими. Довіряйте дітям  і вони довірятимуть вам, що значною мірою вбереже їх від  можливих непередбачуваних ситуацій, в тому числі від описаних в даній статті.

Національна “гаряча лінія” з попередження насильства - 0800500335, з мобільних телефонів--386;

Профілактика грипу та гострих респіраторних захворювань у закладах освіти»

Основні симптоми інфекційних захворювань

Що треба знати про грип та гострі респіраторні захворювання, чим вони відрізняються, які подібні симптоми їм притаманні представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні симптоми інфекційних захворювань

Симптоми інфекційних захворювань	Гостре респіраторне захворювання (ГРЗ)	Звичайний грип (вірус В)	Свинячий грип (вірус С)
Початок захворювання	Частіше повільно (симптоми наростають поступово)	Завжди гострий (хвороба буквально валить з ніг)	Як при звичайному грипі
Температура тіла	Рідко піднімається вище 380С і тримається більше 2-3 діб	Досягає 390С і вище за 2-3 доби і тримається 4-5 діб	Досягає 39,50С упродовж першої доби і тримається біля 5 діб
Інтоксикація організму	Слабка, загальний стан задовільний	Сильна (остуда, піт, сильний головний біль, страх світла, головокружіння, ломота). Усе це виявляється різко і наростає стрімко	Сильна ломота в усьому тілі, низький тиск
Кашель	Сухий, помірний, виявлений, виникає відразу	Нестерпний, болючий, з’являється на 2 добу	Сильний, з біллю у грудях
Задишка	Немає	Не сильна	Сильна навіть у спокійному стані
Нежить, закладений ніс	Частіше основний симптом	З’являється не зразу, виражена неяскраво	Як і при звичайному грипі
Горло (почервоніння і біль)	Частіше один із основних симптомів	З’являється на 2-3 добу хвороби	Може бути відсутнім
Почервоніння очей	Рідко, якщо приєднується бактеріальна інфекція	Частий, перший симптом	Як при звичайному грипі
Нудота, блювота	Не буває	Рідкий симптом	Частіший симптом
Час	5-6 діб	7-14 діб	Як при звичайному

Ймовірні ускладнення захворювань на грип

Але страшний не стільки сам грип, як його ускладнення. Вони можуть виникати у будь-який час від початку хвороби. Вірус здатний проникати в усі органи людини, обминаючи захисні бар’єри організму. Однією із причин ускладнення є те, що вірус грипу уражає судини, що призводить до крововиливу у тканини та їх набряк. Грип «відчиняє ворота» вторинній бактеріальній інфекції. Найбільш частими ускладненнями є пневмонії (запалення легенів), які розвиваються нерідко з перших днів хвороби. Друге місце займають ускладнення з боку ЛОР-органів (запалення пазух носа, середнього вуха, ангіни). Запалення пазух носа може сприяти виникненню ускладнень з боку центральної нервової системи (запалення оболонки мозку).

Дії учнів при перших ознаках захворювання:

–        уникайте близького контакту з хворими людьми;

–        залишайтеся вдома, якщо ви хворі, не йдіть до школи, обов’язково звертайтесь до лікаряі не відвідуйте міста скупчення людей;

–        пийте як можна більше (чай, сік, морс) – це допоможе зменшити інтоксикацію організму;

–        закривайте рот і ніс одноразовою серветкою, коли кашляєте або чхаєте. Ви допоможете іншим людям, що оточують вас, уникнути зараження. Одноразові серветки викидайте у відведені місця для сміття (урни);

–        мийте ретельно руки з милом – це захистить вас від інфекції;

–        намагайтеся не торкатись очей, носа або рота. Віруси грипу легко поширюються, коли людина доторкається до предмету, забрудненого вірусами, а потім торкається своїх очей, носа або рота;

–        не переохолоджуйтесь, а якщо це відбулось, то вдома слід прийняти гарячу ванну, обов’язково переодягтись у чистий і теплий одяг.

Загальношкільні заходи в епідеміологічний період:

–        своєчасно провести роз’яснювальну роботу серед учнів, педагогів щодо шляхів розповсюдження захворювання та способів запобігання епідемічним ускладненням;

–        забезпечити проведення профілактичної роботи, посилити контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог;

–        здійснювати два рази на день вологе прибирання шкільних приміщень з дезінфікуючими засобами;

–        систематично провітрювати шкільні приміщення, встановити температурний режим – 18-20 градусів;

–        не допускати до роботи вчителів і технічний персонал, які захворіли на грип;

–        відправляти додому учнів з підозрою на захворювання і оповістити про це їх батьків;

–         забезпечити технічний персонал окремим інвентарем, ганчірками та дезінфікуючими засобами.

Дії класних керівників у епідеміологічний період:

–        здійснювати контроль за санітарно-гігієнічним станом класної кімнати (вологе прибирання, температурний режим, провітрювання);

–        проводити профілактичні заходи серед учнів та їх батьків;

–        стежити за зміною стану здоров’я учнів, дітей з підозрою на захворювання відправляти додому;

–        оформити у класі «Куточок здоров’я», де розмістити інформацію про застудні захворювання та грип.

Кожного року у холодну пору на нас очікує чергова епідемія грипу. Грип та ГРЗ складають 95% всіх інфекційних захворювань у світі. Щороку на грип хворіють до 500 млн людей, два з яких помирають.

 Періодично повторюючись, грип та ГРЗ відбирають у нас сумарно до року повноцінного життя. Людина проводить цей час у безпорадному стані, страждає від високої температури, ознобу, головного болю, отруєння організму вірусними білками. При важкому стані виникають незворотні ураження серцево-судинної системи, які провокують захворювання серця та судин, пневмонію, трахеобронхіт, менінгоенцефаліт. Призупинити цей процес, не дивлячись на всі зусилля лікарів та вчених, поки що не вдається. Тому потрібно готуватися до неминучої епідемії грипу вже сьогодні, щоб вона не застала нас зненацька. Кращим засобом протидії захворюванню є його профілактика.

 Вакцинація – важливий засіб протидії грипу

 Одним з найбільш ефективних специфічних засобів профілактики грипу являється, безумовно, вакцинація. Вакцинопрофілактику слід проводити не менш ніж за два-три тижні до початку епідемії, щоб у організма був час для формування імунітету. Вакцин від грипу сьогодні існує багато. Головна вимога до них – це відновлена формула. Вакцини повинні щороку мінятися, тобто додаватися до складу нові штамми вірусу. Наприклад, цього року очікуються два нові різновиди вірусу грипу  групи А „Соломонові острови” та „Вісконсин”, й  вірус групи Б „ Малайзія”. Наші люди ще не стикалися з такими видами грипу і не мають проти нього імунітету. Сьогодні кожен бажаючий може зробити щеплення проти грипу. Купуючи вакцину в аптеках, слід пам’ятати, що термін  її дії – один рік.  

 Грип дуже шкідливий розвитком ускладнень, тому виділені певні групи населення, яким рекомендовано щеплення у першу чергу. Це дорослі і діти, які мають хронічні захворювання  або послаблену імунну систему, а також люди старші 65 років. Першочергової вакцінації також потребують особи, які за родом своїх занять кожного дня піддаються підвищеному ризику зараження інфекцією (лікарі, педагоги, робітники транспорту). Слід додати, що щеплення не гарантує стовідсоткового захисту від грипу. Тобто, захворіти можна так само, як і без щеплення, але перебіг хвороби буде значно легший, без ускладнень.

Методи народної медицини

  При перших ознаках захворювання використовуйте цибулю та часник. Адже вони містять у собі фітонциди, особливі речовини, які перешкоджають розповсюдженню бактерій та вірусів.

  Розріжте велику цибулину і дихайте її парами. Таку процедуру бажано робити кілька разів на день. Можна також приготувати спеціальні краплі з часнику. Розтовкти 100 г часнику, заляти одним стаканом горілки та добре збовтати. Дати настоятися протягом доби. Потім капати прямо на язик по 2-3 краплі і розмащувати ліки по всій внутрішній порожнині рота. Потім ковтнути. Процедуру повторювати два рази на день протягом 3-4 діб.

 Ще один корисний рецепт. Розтовчіть дві головки часнику і змішайте з двома лимонами, натертими на терці разом з цедрою. Залийте отриману суміш 1л кип’яченої води і перемішайте. Витримайте три дні у темному місці, а потім вживайте натщесерце по одній столовій ложці.

 Дуже корисні при застуді настоянки з рослин: чорної смородини, журавлини, шипшини, жимолості, малини. Ці ягоди краще засушити або заморозити у морозильній камері, а взимку вживати, готуючи з них вітамінний чай.

 Готуючи їжу, також можна використовувати профілактичні якості деяких приправ. Наприклад, спеції – Східна куркума, імбир, фенхель, петрушка – мають чудові терапевтичні якості. Вони не тільки допомагають у профілактиці грипу, але й зменшують ризик серцево-судинних захворювань.

 Потрібно також пам’ятати, що імунітет складається не тільки з фізичної складової, але й психологічної. Депресія, негативні емоції, пригніченість, невдоволеність – перебуваючи у такому стані, людина „притягує” до себе хвороби. Тому важливу роль у боротьбі з недугами відіграє психологічний стан та душевна рівновага – відчуття гармонії та гарний настрій.

Профілактика Інтернет-залежності в дітей та підлітків

Останнім часом в наше життя стрімко увійшли новітні технології, які активно впливають на соціальні та психологічні процеси в суспільстві. Миттєва передача даних і пошук потрібної інформації, підтримка зв’язку з друзями, покупки, он-лайн ігри, кіно та багато інших зручностей – все це досягнення сучасних технологій, якими активно користується людство. 

Так, згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), у вересні 2013 року 49.8% дорослого населення України користувалися Інтернетом. Таким чином, зростання числа користувачів триває навіть більшими темпами, ніж це прогнозувалося. Темп приросту протягом лютого 2012-жовтня 2013 років склав 16%, що трохи поступається рекордному стрибку в 34% у період з березня 2011 по лютий 2012 року.

Згідно із висновками міжнародних аналітиків, український Інтернет – один з найдинамічніших і швидкозростаючих сегментів мережі в світі. За кількістю інтернет-користувачів Україна посідає 33 місце в світі.

Однак така ситуація має і зворотній бік. Наприклад, надмірне захоплення комп’ютером поступово підриває фізичне та психічне здоров’я, руйнує нервову систему і в результаті робить людину не лише хворою, але і самотньою.

Залежність, адикція (від англ.  addiction - схильність) – одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або активностях (видах діяльності), що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій. Цей процес настільки захоплює людину, що починає керувати його життям.

Інтернет-залежність — психічний розлад, нав'язливе бажання підключитися до Інтернету і хвороблива нездатність вчасно відключитися від Інтернету.

Форми залежності від сучасних телекомунікаційних технологій:

Інтернет-адикція  нав’язливе  бажання увійти до Інтернету, знаходячись офф-лайн, і нездатність вийти з Інтернету, будучи он-лайн;

Ітернет-мобільна   адикція доступ в Інтернет-мережу з мобільного телефону;

Аудіо/відео-адикція прослуховування музики на аудіоплеєрі, чи перегляд відеокліпів на відеоплеєрі;

Телевізійна     адикція  залежність від надмірного перегляду новин, серіалів чи будь-яких передач чи фільмів;

Гаджет-адикція - пристрасть до володіння конкретним мобільним обладнанням, приладом, що має вихід в Інтернет: стільниковим телефоном, смартфоном, комунікатором, міні-комп’ютером і залежність від його використання.

Кібероніоманія - прагнення здійснювати нові покупки в інтернет-магазинах без необхідності їхнього придбання і врахування власних фінансових можливостей, нав'язливе бажання участі в аукціонах;

Кіберсексуальна залежність  непереборний потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах, відвідування порнографічних сайтів і занять кіберсексом;

Кіберкомунікативна залежність спілкування в чатах, участь у телеконференціях;

Оn-line-гемблінг гіперзахопленість індивідуальними та/або мережевими он-лайн іграми;

Оn-line-лудоманія патологічна схильність до азартних ігор у віртуальних казино.

Симптоми Інтернет-залежності:

1. Нав'язливе бажання перевірити e-mail.                    

2. Постійне очікування наступного виходу в Інтернет.

3. Людина надає перевагу віртуальному спілкуваню, ніж спілкуванню з друзями і близькими.

4. Інформаційне перевантаження - непереборне бажання пошуку інформації в Інтернеті або веб-серфінг.

5. Прагнення грати в мережеві ігри, прихильність до он-лайн-аукціонів та Інтернет-магазин

Профілактика Інтернет-залежності

·         Визнайте, що у Вас є залежність.  Ви  не зможете боротися з нею, поки не зрозумієте, що схильні до неї.

·         Знайдіть якийсь інтерес, що стане для вас альтернативою Інтернету. Відвідуйте різні групи і клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом та ін.

·         Поповнюйте запас Ваших знань. Напевно є безліч книг, які б Ви давно хотіли прочитати. Почитайте енциклопедію натомість проглядання Вікіпедії.

·         Заплануйте сімейний вечір. Замість того, щоб дивитися телевізор або проводити час поодинці, зберіться разом із сім’єю, повечеряйте, а потім придумайте спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.

·         Встановіть ліміт часу роботи Вашого комп`ютера. Визначте скільки разів на тиждень Вам необхідно виходити в Інтернет. Вимикайте комп`ютер, якщо у Вас немає необхідності в ньому.

·         Використовуйте таймер. Перш ніж сісти за комп`ютер, встановіть таймер на 30 хвилин. Сигнал нагадає вам, скільки часу Ви провели за комп`ютером.

·         Зідзвонюйтеся і зустрічайтеся з друзями замість того, щоб тримати з ними зв`язок через Інтернет.

·         Намагайтеся триматися осторонь від сайтів, які можуть викликати звикання. В основному це соціальні мережі, форуми чи сайти розваг. Якщо Ви відчуваєте, що Ваша залежність від цих сайтів занадто сильна, просто заблокуйте їх.

·         Сидячи перед комп’ютером, робіть перерви кожні 15 хвилин – ваші очі і м’язи повинні відпочивати.

Рекомендації батькам щодо профілактики інтернет-залежності дітей

1. Для більшості дітей Інтернет є важливою частиною їх суспільного життя, тому забороняти його категорично не можна. Але можна регламентувати час, проведений біля комп'ютера і встановити для дітей деякі обмеження. Для цього розробіть разом з дитиною, запишіть і повісьте на видне місце внутрішньосімейні правила використання Інтернету. У них можна включити наступні обмеження: кількість часу, який щодня проводить в Інтернет дитина, в який час (до або після домашніх завдань, спортивних тренувань і т.д.) він може ним користуватися, обмеження на відвідування чатів або перегляд матеріалів «для дорослих».

2. Не купуйте дитині персональний комп'ютер. Він повинен знаходитися в загальній кімнаті вашої квартири, а не в кімнаті дитини. Тоді вам не потрібно буде щохвилини перевіряти, чим займається син чи дочка .

3. Строго стежте за тим, щоб дитина проводив більше часу на повітрі, в компанії своїх однолітків. Не забувайте про позашкільні заняттях і захоплення. Тоді ризик потрапити в Інтернет-залежність буде набагато менше.

4. Якщо ваша дитина відчуває труднощі в спілкуванні з однолітками, наприклад, через надмірну сором'язливості, допоможіть йому налагодити контакти, можливо, за допомогою психолога. Запрошуйте додому його однокласників, запропонуйте синові або дочці записатися в театральний гурток чи студію художнього слова - ці заняття сприяють усуненню комплексів у спілкуванні.

5. Тактовно і обережно контролюйте своїх дітей в Інтернеті. Для цього ознайомтеся з програмами, які обмежують використання Інтернету та здійснюють контроль над відвідуваними сайтами , наприклад , MSN Premium. Однак пам'ятайте, що кмітливий дитина, якщо постарається, може і відключити цю службу. Тому головне - довіряти дітям і розвивати у них самоконтроль, дисципліну і відповідальність.

6. Якщо ви помітили, що дитина цікавиться онлайновими іграми на певну тему, запропонуйте йому почитати книгу відповідної тематики або купіть настільну гру, словом, зацікавте іншими заняттями.

Інтернет-залежність: перевітре себе

За кожну відповідь "Так" зараховується 1 бал,  "Ні" - 0 балів

·         Чи є у Вас нав’язливе бажання перевіряти e-mail по кілька разів на день?

·         Оточуючі скаржаться, що Ви проводите багато часу в Інтернеті?

·         Якщо під час сидіння в Мережі приходить час прийому їжі, Ви пропускаєте його чи їсте сидячи за комп’ютером?

·         Ви знаєте, що потрібно лягати спати до 24:00, але декілька разів на тиждень засиджуєтеся в Мережі за опівніч?

·         Якщо за день ні разу не вдається зайти в Мережу, то ввечері виникають тривога і роздратованість?

Підсумуйте бали:

0-1бал. Поки що залежність Вам не загрожує, можна користуватися Інтернетом в тому ж режимі.

2-3 бали. Ви в тривожній зоні. Потрібно знайти сили користуватися Інтернетом менше.

4-5 балів. У вас яскраво виражена залежність. Потрібна консультація психотерапевта.